Молодіжний координатор Червоного Хреста: «За цей рік я навчилася бачити у людях перш за все людей»

Дончанка Тетяна Тоцька розповіла Newsgerrig.com про підтримку з боку Данії, методи роботи організації у Харкові та особистий досвід.

До змін Тетяні не звикати: народившись у Донецьку і провівши там частину своєї юності, отримувати університетську освіту вона поїхала до Крима. Спочатку навчалася на українській філології, але невдовзі вирішила заново поступити – на філософію. Паралельно з навчанням Тетяна встигала організовувати Маяковські читання та брати участь в організації зоозахисних маршів. Коли під час подорожі Європою дізналася про харківський центр для переселенців «Автономія», який робили її знайомі, вирішила допомогти.

Як давно Ви працюєте у Червоному Хресті і як до нього потрапили?

– Я працюю у Червоному Хресті менше року, а потрапила сюди майже випадково. Мій чоловік – волонтер, командир загону швидкого реагування Червоного Хреста. Він настільки захоплений і натхнений діяльністю організації, що було дуже важко не перейняти ці відчуття. Я почала слідкувати за життям Червоного Хреста у соціальних мережах, і коли побачила, що є вакансія, без міркувань подала заяву і жодної хвилини про це не пошкодувала.

У Червоному Хресті є своя чітка система принципів. Можете про них розповісти?

– Головних принципів ЧХ сім. Це – гуманність, нейтральність, неупередженість, добровільність, незалежність, єдність та універсальність. Я думаю, що з гуманністю все зрозуміло. Нейтральність означає, що у будь-якому конфлікті для збереження загальної довіри наша організація не повинна займати жодної позиції. Зараз, коли ми маємо конфліктну ситуацію на сході, це особливо важливо. Під неупередженістю мається на увазі те, що волонтери ЧХ надають допомогу усім, хто її потребує. Ми не розділяємо людей за жодною із ознак. Добровільність відображено у тому, що волонтери та співробітники не мають за мету власні інтереси. Незалежність означає, що товариство ЧХ надає допомогу по всьому світу, використовуючи закони своєї країни, але при цьому зберігаючи своєрідну автономію для того, щоб реалізувати свою діяльність найбільш ефективно. Єдність передбачає те, що у країні може бути одне і тільки одне національне товариство ЧХ. Останній принцип, універсальність, означає, що працівники ЧХ по всьому світу, скажімо так, мають однакові права та обов'язки і допомагають один одному.

Чи впливають ці принципи на Ваше позаробоче життя?

– Неможливо бути гуманною на роботі і, виходячи з офісу, залишати все там. Так чи інакше, це відображається у всьому, що я роблю, і це чудово.

Які проекти для переселенців на Вашу думку були найбільш значущими за час Вашої роботи у Червоному Хресті?

– Важко виокремити більш чи менш важливі проекти. Коли людина задоволена на первинному рівні, тобто має такі необхідні речі, як їжу, житло, безпеку, медичну допомогу, потрібно задовольнити й наступний рівень. Для цього зараз у нас існує проект МЕД: «Молодь. Енергія. Дія», який фінансується данським Червоним Хрестом і реалізується в Київській, Тернопільській, Харківській і Львівській областях України. У рамках цього проекту ми проводимо культурні та розважальні заходи для переселенців та харків`ян. Тобто, це поєднані групи, наприклад, 50 на 50, які займаються різним рукоділлям, арт-терапією, ходять разом у походи, на чайні церемонії та інші цікаві події. МЕД триватиме до березня 2016 року.

Працівники харківського Червоного Хреста. Фото: архів Червоного Хреста

В якому проекті працюєте зараз?

– Наразі я можу анонсувати проект «Знаки миру». Це фестиваль стріт-арту, який відбудеться 10 та 11 жовтня і фінансується Данською радою з прав біженців. «Знаки миру» – це спосіб проявити себе, приємно провести час, залишити свій слід в історії міста, знайти нових друзів та просто повеселитися. Проект спрямований на те, щоб познайомити молодь – переселенців та харків`ян. Ми будемо розмальовувати дві арки, малюнок буде красивим і змістовним. До того ж, це елемент арт-терапії.

Як Вам вдається бути аполітичною у такий поляризований у плані думок час?

– За останні два роки стільки всього змінилося, що для мене політика якось відійшла на другий план. Коли навколо тебе стільки різних людей з мільйоном різних думок, хочеться дізнатися і вислухати їх усі. Я дуже вдячна ЧХ за принцип нейтральності, який дозволяє надавати допомогу там, де вона необхідна. За цей рік я навчилась бачити в людях перш за все людей, тому для мене не постає питання політичності чи аполітичності, я просто сприймаю це в дещо іншому вимірі.

Чи вплинув на стиль Вашої роботи той факт, що Ви також переселенка?

– Я не можу сказати, що мені подобається слово переселенка. Мені здається, що це створює якийсь кордон між людьми: ти – переселенець, ти – не переселенець; в тебе є щось, а в тебе немає. Важливо не це, а важливі людські стосунки і наше ставлення до всього цього. Я вважаю, що бути переселенкою – це також досвід, хоча й не дуже позитивний. Він допомагає мені дещо по-іншому дивитися на потреби людей, які опинилися у схожому становищі, можливо, глибше їх розуміти.

Які проблеми на Вашу думку зараз потребують більше уваги, ніж їм приділяється?

– Замало уваги приділяється дітям та молоді, особливо, якщо казати про їхнє знайомство з гуманістичними цінностями. Думаю, якщо б цим займалися більше, агресії у нашому конфліктному суспільстві було б менше.

Що Ви хотіли б змінити у роботі Червоного Хреста або у ресурсній базі організації?

– Звісно, можна багато чого навигадувати: і своє власне приміщення, і нескінченні чай та печиво для волонтерів. Це все жарти, але якщо казати серйозно, те, що ми можемо зробити зараз і те, чого ніколи не буває забагато, – небайдужі люди. Якщо їх буде ще більше, то в нас з'явиться, відповідно, більше корисних проектів і ми зможемо зробити щасливими більшу кількість людей. Я не дуже люблю називати людей ресурсами, але у контексті цього питання, напевно, це буде зрозуміло.

Карина Єпіфанова,
студентка Донецького Національного Університета,
кафедра журналістики

Section: