Хенрік Кoкборг: біженці у Північному Іраку намагаються хоча б вижити

Волонтер і фотограф з Данії прагне привернути увагу до ситуації на Близькому Сході, розповідаючи через свої фотографії про наслідки війни, що триває й досі.
 
Хенрік Koкборг - ветеран Кіпрського військового конфлікту, в якому він брав участь як солдат ООН. У Данії волонтер понад 10 років допомагає біженцям та іммігрантам, намагається інтегрувати їх в європейське суспільство. Він заснував організацію IntegrationsInfo, місію якої він розширює в Данії і далеко за межами країни.
 
Koкборг багато років відвідує табори біженців на Близькому Сході і допомагає людям, які втекли з зон військових дій в Сирії та Іраку. Його мета - розповісти нам з вами, яке горе приносять  насильницькі дії Ісламської Держави (ІДІЛ). Його фотографії красномовніші за тисячі слів.
 
Фото: З фотоархіву Хенріка Кокборга
 
Один з найбільших організованих таборів біженців розташований неподалік від міста Ербіль, столиці іракського Курдистану.  Хенрік його відвідує декілька разів на рік. Там живе близько 100 тисяч людей, які не мають їжі, одягу, елементарних побутових речей. Але найголовніше - вони не можуть повернутися додому, тому що їх будинки або повністю зруйновано, або знаходяться на окупованих ІДІЛ територіях.
 
 
В червні 2016-го Хенрік Koкборг подорожував Курдистаном, на півночі Іраку. Цього разу фотограф взяв із собою свого сина Йеспера, щоб показати йому наслідки війни і умови, в яких живуть багато біженців, що покинути свої домівки.
 
Син Хенріка Йеспер (праворуч на фото) разом з їхнім курдським другом Бактіаром в одному з лагерів біженців поряд з містом Ербіл у Північному Іраці. Фото: З фотоархіву Хенріка Кокборга 
 
"Мене дуже бентежить, в якому стані перебувають майже два мільйона біженців, які опинилися в курдському регіоні, - пише Хенрік на своїй Facebook сторінці. - Коли я був там у січні цього року, умови були набагато гірше, ніж я бачив раніше на власні очі. Організаціям з надання допомоги просто не вистачає грошей на все".
 
Окрім біженців в таборах Хенрік та його курдські друзі допомагають жертвам війни, які живуть за межами організованих наметних містечок. Більшість з них втратили не лише житло, а й свої родини. Жахливі історії, які біженці розповідають Хенріку, відображають те, що насправді відбувається, коли в життя людей вривається війна.
 
Данський та курдський волонетри Хенрік Кокборг та Бактіар Раоф Рашид, Курдистан, Північний Ірак. Фото: З фотоархіву Хенріка Кокборга
 
Історія чоловіка з міста Мосул (Ірак)
 
«21 червня ми їздили до Сорану, де відвідали три табори біженців. Вони були найкращими, які я бачив тут, в цілому біженці мали добрі умови. Проте існує гостра нестача ліків.
 
Ми зустріли одного чоловіка з містечка Мосул (Ірак), яке окуповане ісламською державою. Він належить до народу, який називається шабаки, їхня чисельність нараховує  приблизно 50 тисяч людей.  Як і до єзидів, бойовики ІДІЛ були дуже жорстокими до них.
 
Чоловік з окупованого ІДІЛ міста Мосул. Фото: Хенрік Кокборг
 
Іракець сидів на маленькому килимку біля недобудованої домівки. В ній жили три сім'ї. Замість стін і дверей - кілька шматків тканини, яка розтягнута уздовж. Усередині замість підлоги – гола земля. Немає ані води, ані кухні, ані туалету.
 
Біженець з Мосула разом з курдськими та данськими волонтерами.Фото: Хенрік Кокборг
 
Біженець через перекладача розповів про ті страждання, які він пережив, коли ІДІЛ зайшов в Мосул. Мене охопив жах! Я не міг і подумати,  наскільки жорстокими  можуть бути люди один до одного. Бойовики схопили його двох синів (15 і 17 років) і змусили батьків та інших членів  родини дивитися на те, як відрізають їм голови.
 
Коли чоловік розповів історію, він показав кілька разів на собі, як солдати ІДІЛ здавили ножами шиї його синів і почали різати. Весь час голос його тремтів, сльози текли по щоках, але він наполіг на тому, щоб розповісти про те, що пережив.
 
Чоловік має надію на повернення додому до Мосулу, коли місто буде звільнено. Фото: Хенрік Кокборг
 
Згодом чоловіку пощастило втекти зі своєю сім'єю в Курдистан. І хоча немає жодної допомоги, вони вдячні цій країні, що їх прихистила.  Адже тут вони можуть  почуватися  у безпеці. 
 
Дорослим знайти роботу дуже важко. Гроші хоча б на їжу заробляють  діти. Вони ходять  серед машин на дорозі і  намагаються продати паперові серветки для автомобілістів. Небезпечна робота в щільному транспортному потоці.
 
Чоловік мріє просто вижити і дожити  до того моменту, коли Мосул буде звільнено і  він з родиною зможе повернутися у сімейний будинок.
 
 
Ми допомогли трьом родинам грошами на їжу та ліки.
 
 
Історія родини з села в Кобані (Сирія)
 
23 червня ми відвідали сім'ю, яка втекла з маленького села в районі Кобані в Сирії.
Коли Ісламська Держава прийшла в село, бойовики були дуже жорстокими! Голова родини вирішив відправити своїх рідних якомога подалі, і сусіди допомогли матері з шістьма маленькими дітьми втекти з містечка.
 
Чоловіки залишилися обороняти сімейні будинки, і всі вони були вбиті солдатами ІДІЛ.
 
Сім'я з одного селища поблизу Кобані у Сирії біжала від війни у Північний Ірак. Фото: Хенрік Кокборг
 
Фото: Хенрік Кокборг
 
Мати і шестеро дітей зважилися на тривалий похід до безпечного курдського регіону на півночі Іраку, разом з тисячами інших людей. Вони не змогли отримати допомогу від організацій у справах біженців, тому їм довелося дбати про себе самотужки. 
 
Сім'я живе у коморі старого магазину в місті Соран.
 
Хенрік Кокборг: "Фотографії трохи висвітлюють, у яких умовах, нажаль, зараз живуть ці дивовижно прекрасні діти". Фото: Хенрік Кокборг
 
Фото: Хенрік Кокборг
 
Вижити тут матері-одиначці дуже непросто. Як правило, чоловік годує і захищає свою сім'ю, а жінка піклується про дітей і домашнє господарство.
 
Фото: Хенрік Кокборг
 
Тому мати повинна цілий день використовувати на те, щоб зібрати гроші на харчові продукти, і діти змушені допомагати, попри те, що вони досить малі для цього.
 
На жаль, біженців, які не отримують ніякої допомоги, дуже багато. Вчора ми відвідали наметовий табір, де живуть 11.000 біженців, які зовсім не отримують допомогу.
 
У таборі були вивіски Данської ради у справах біженців та UNICEF, але керівництво у таборі розповіли, що вони більше не допомагали через недостатність грошей і, отже, вони повинні боротися за біженців, щоб отримати їжу на столі кожен день.
 
2/3 людей в таборі - діти у віці до 14 років, і багато хто з них ніколи не бачив нічого, крім життя в якості біженця.
 
Ми допомогли жінці з шістьма маленькими дітьми грошима, щоб вони могли подбати про себе ще один місяць вперед, але я не можу не думати про те, що з ними буде, і яке майбутнє чекає на дітей. Одна річ, впевнений я, що мати буде неймовірно тяжко батрачити, щоб її сім'я вижила.
 
Фото: Хенрік Кокборг
 
Допомога біженцям поза межами Ербіля
 
Днями ми були для надання допомоги в таборі біженців за межами міста Ербіль. Я був здивований щодо того, в яких поганих умовах все ще живуть біженці. Тут живуть близько 11.000 біженців з Сирії, з яких 2/3 складають діти у віці до 12 років.
 
Переважна більшість з них досі живуть в наметах, які в даний час майже повністю зруйновані. Температура від 43 до 48 градусів протягом дня, що робить нестерпним перебування на вулиці. Але й у наметах майже так само спекотно. На щастя, найбільше, що в них є це свого роду охолоджувачі води, які можуть трохи знизити температуру.
 
Табор біженців поблизу міста Ербіл у Північному Іраці. Фото: Хенрік Кокборг
 
Фото: Хенрік Кокборг
 
Табір більше не отримує ніякої допомоги від великих організацій, тому біженці повністю залишені самі для себе. Вони повністю залежать від пошуку роботи, але в даний час дуже важко і заробітна плата також дуже низька через велику конкуренцію між людьми, бо вони змушені збивати ціну один проти одного, просто щоб заробити хоча б трохи грошей.
 
Там немає шкільного навчання і аж ніяк розважальних заходів для дітей.
 
 
У таборі живуть близько 11.000 біженців з Сирії, серед яких 2/3 є діти молодші 12 років. Фото: Хенрік Кокборг
 
Фото: Хенрік Кокборг
 
Багато сімей живуть в цих умовах вже по три роки і не мають ніяких перспектив, що наступні роки будуть відрізнятися один від одного в найближчому майбутньому.
 
Курдська автономія робить все можливе, чим вони можуть допомогти 2,2 мільйона біженців, які прибули до них. Але через низькі ціни на нафту і війну проти Ісламської Держави, грошей постійно не вистачає.
 
Фото: Хенрік Кокборг
 
Фото: Хенрік Кокборг
 
Дуже дякую всім тим, хто надіслав та надсилає нам гроші. Ми спочатку планували надати допомогу приблизно 10 сімей, які б могли певний період користуватися допомогою. Однак оскільки в таборі було так багато людей, які потребують допомоги, ми вирішили розділити гроші серед 50 сімей. З цієї суми, що кожна з сімей отримала, вони можуть купувати їжу протягом місяця.
 

 

Section: