Ернест і Юрій: Ми покинули Крим, щоб повернути його Україні

Історія двох друзів-кримчан, які після окупації Криму Росією, покинули півострів і записалися в добровольці, щоб захищати Україну.
 
          Юрій та Ернест із Севастополя - найбільшого порту на Чорному морі. Колись це місто  було  головною військово-морською базою України. Друзів об'єднала пристрасть до футболу – до війни обидва вболівали за ФК «Севастополь» (після анексії Криму Росією, футбольний клуб припинив своє існування). Хлопці вчилися, відвідували фанатський сектор, займалися спортом, цікавилися історією України.
 
Юрій згадує, що розбіжності у поглядах  і непорозуміння на націоналістичному ґрунті в Криму  з боку однолітків він відчував ще у школі, коли почав вивчати українську історію.
 
- У 7-му класі  на заняттях з історії  нам розповідали про велику Вітчизняну війну, радянські підручники з історії стверджували, що націоналістично налаштовані українці - погані, що вони пособники фашизму, Бандери (Степан Бандера – лідер Організації Українських Націоналістів ОУН у 1940 – 1959 рр. Для багатьох українців він є символом боротьби за свободу та незалежність України. Однак у сусідній Росії та Польщі Бандеру вважають пособником нацистів та співучасником у масових вбивствах людей, - ред.). Мені стало цікаво, звідки така ненависть до патріотів України. З того часу я почав більше вивчати справжню історію України. Я по-іншому подивися на свою країну. Адже я народився в Україні, це моя батьківщина, я маю її цінувати.
 
В старшій школі і технікумі  я виділявся серед однолітків, вони не розуміли моїх проукраїнських поглядів, викладачі не любили мене через мої переконання. Однокурсники жартували наді мною, називали  «нацистом». 
 
Ернест - Коли я почав ходити на фанатський сектор, там було багато хлопців  проукраїнських поглядів. Вони розповідали про історію України.  І я подумав, дійсно, у нас своя країна, яку потрібно підіймати, я народився в цій країні, маю за неї боротися. Завдяки хлопцям на секторі я почав  ходити в спортзал, кинув палити і став більш патріотично налаштованим.  
 
Футбольні вболівальники ФК «Севастополь» на футбольному матчі. Фото: Особистий архів Ернеста Громова
 
Антимайдани в Криму
 
Втім хлопці розповідають, що фанати проукраїнських поглядів все ж таки  були у меншості в Севастополі. Як тільки розпочався Майдан у столиці, одразу стало зрозуміло, хто на якому боці. І багато хлопців з навколофутбольного фанатського руху проявили свою прихильність до Росії. Патріоти ж України самотужки намагалися боротися з сепаратистами в Криму.
 
Ернест - На нас дуже тиснули. Севастополь на 90% був проросійських поглядів. Тоді почали формувати мобільні групи з місцевих «спортсменів» і хлопців, яких привозили з інших міст, а також з Росії. Їм платили за те, щоб вони ловили людей з українською символікою. 
 
Ернест поряд з барикадами на вулиці Хрещатик у Києві, що залишилися після Євромайдану. Фото: Ернест Громов/ Facebook
 
Юрій - У Севастополі проукраїнського майдану не було, проросійськи налаштовані  люди створили  свій «антимайдан», спалювали українські прапори, а патріотів України називали фашистами. Підтримати антиукраїнські настрої в Севастополі приїжджали «активісти» з Росії.
 
Є такий Севастопольський онлайн форум, туди навесні 2014-го  скидали фотографії і адреси людей проукраїнських поглядів. Писали, що вони пособники Правого Сектора. Були заклики здавати їх в міліцію, в ФСБ, мало не вбивати.  Прямих погроз не було, в основному намагалися залякати в соціальних мережах.
 
Патріоти робили проукраїнські мітинги у Сімферополі (столиця Криму). Ультрас тоді  виходили і захищали українських активістів і самі брали участь в тих мітингах. Ми хотіли показати, що в Криму  теж є українці, що ми чекаємо якоїсь реакції і підтримки від нашого уряду, щоб вони захистили свій народ і не допустили анексії Криму. Але як тоді, так і зараз, українські політики  нічого не робили для  нашої  підтримки.
 
9 березня в Сімферополі був великий спільний мітинг проукраїнських прихильників і кримських татар біля Верховної Ради Криму, який через провокації  з боку  прихильників  проросійських поглядів закінчився  бійкою. Міліція тоді тримала нейтралітет і не втручалася. Вона вичікувала – на яку політичну сторону примкнути. 
 
Ернест – Цей  мітинг був на честь дня народження Тараса Шевченка (українського поета), мої знайомі пішли покласти квіти до пам'ятника. Поблизу зібралася юрба сепаратистів, які згодом напали на нас. Вони дуже сильно побили мене  - все відбувалося прямо на очах міліції, яка лише спостерігала і не втручалася. 
 
Анексія Криму  
 
          Анексія Кримського півострова розпочалася 20 лютого 2014. 26 лютого вважається Днем кримського опору російської окупації, саме тоді в Сімферополі пройшов наймасовіший мітинг проти сепаратизму  біля кримського парламенту. В ніч на 27 лютого будівлю парламенту та уряду Криму захопили невідомі бойовики і встановили російський прапор.
 
1 березня самопроголошений «голова Ради міністрів АР Крим» Сергій Аксьонов звернувся до Путіна посприяти у врегулюванні ситуації у Кримі. В свою чергу Путін відправив до Ради Федерації пропозицію про введення російських військ у Крим, яка була ухвалена одностайно. «Зелені чоловічки», озброєні солдати в формі без розпізнавальних знаків, почали захоплювати стратегічні об'єкти Криму.
 
16 березня було проведено незаконний «референдум» щодо статусу Криму, згідно його результатів, 96,77% засвідчили вибір «за відокремлення півострову від України та возз'єднання Криму з Росією». Юрій та Ернест виїхали з Криму.
 
Ернест - Я покинув Крим, не хотів там більше жити! Росія вже повністю окупувала півострів. Залишитися там означало - жити в іншій країні, міняти паспорт на російський, і погодитися з тим, що це вже не моя земля. Я не погодився - і вирішив звідти виїхати.
 
З рідними я не бачився вже два роки.  В мене мама не поділяє моїх поглядів, вона  проросійськи налаштована. Ми спілкуємося з нею в Skype або Viber, проте  намагаємося про політику не говорити.  
 
Ернест (зліва на фото) разом зі шведським добровольцем Mikael Skillt та іншими бійцями полку "Азов". Фото: Особистий архів Ернеста Громова
 
Служба в полку АЗОВ
 
Хлопці для себе вирішили, що захищатимуть Україну від російських окупантів зі зброєю в руках. І згодом обидва записалися добровольцями в полк «Азов». Батальйон на 60-70 відсотків складався з ультрас і об'єднав справжніх патріотів. Севастопольці у складі розвідувальної диверсійної роти потрапили на фронт у сектор М, захищали Маріуполь.  
 
Ернест - Коли ми йшли воювати, думали, що війна закінчиться ще влітку 2014-го року. Я думав, що після Донецька підемо звільняти Крим, звільнимо свою землю, Україна стане знову єдиною.
Я викладав фотографії в соцмережах про мою службу в батальйоні АЗОВ, і дуже багатьом людям  в Криму це не подобалося. Мені писали, що я «бандерівець», «фашист», і якщо приїду до Севастополя, мене вб'ють.  
 
Ернест (зліва на фото) з товаришем з полку "Азов" на захисті Широкиного та Маріуполя у Донецькому області. Фото: Особистий архів Ернеста Громова
 
Юрій – Основна мотивація піти воювати - дуже проста!  Крим - це моя земля і нікому її не можна чіпати, вона має залишатися у складі України,  по-іншому не можна!  Влада змінюється, все минає,  але твоя земля має залишатися у тебе.
 
АЗОВ мені дав дуже багато - нас тренували грузинські інструктори з великим досвідом, які пройшли вже не одну війну. Полк дає бійцям відмінну підготовку - ми тренуємося по стандартам НАТО. Після року служби на Донбасі, я став інструктором на тренувальній азовській базі «Атек» в Києві, де готуємо  нових добровольців, які збираються їхати в зону анти-терористичної операції.
 
Юрій (посередині) з товаришами з полку "Азов" на захисті Широкиного та Маріуполя у Донецкій області. Фото: Особистий архів Юрія
 
Переслідування з боку ФСБ у Криму
 
Не зважаючи на те, що з Криму патріоти переїхали на материкову Україну, переслідування не припинилися. Спецслужби Росії влаштували на них справжнє полювання. 
 
Юрій – У 2015-му в Севастополі до українських патріотів  почали ходити з обшуками співробітники ФСБ (федеральна служба безпеки Росії, раніше відома як КДБ, яка веде діяльність з контррозвідки, розвідки, боротьби проти тероризму та внутрішньої безпеки, - ред.) та колишні представники українського СБУ, які склали присягу Росії. Вони мали  повну базу даних севастопольців проукраїнських поглядів, в тому числі й фанатів.
 
До мене додому співробітники ФСБ прийшли перед 9-м травня 2015 року, зробили повний обшук квартири. Сказали, що я та інші фанати підозрюємося  в організації терористичних актів по Криму в серпні 2014-го року.  Хоча в серпні нас вже там не було. Потім  прийшло сповіщення, що хлопців засудили заочно до 15 років ув’язнення. Таким чином Росія позбавляється від  українських патріотів. 
Патріоти, які виїхали з Криму, повернутися назад вже не можуть,  ФСБ відразу дізнається про це. Спецслужби тиснуть  на тих, хто залишився жити в Криму. Їх постійно викликають на допити, і вони часто видають інформацію,  хто куди поїхав.
 
Від цього нема  куди подітися, в них є вибір - або сісти у в'язницю, або далі співпрацювати з ФСБ. У Криму діють російські порядки - а в Росії за перепост в інтернеті проукраїнської інформації, яка не відповідає політиці  Путіна, можуть ув’язнити мінімум на 5 років, а то й дати 15-20 років тюрми.
 
Бійці полку "Азов" на березі Азовського моря у Донецькій області. Фото: Особистий архів Юрія
 
Мрії про повернення Криму до складу України
 
Юрій - Звичайно я дуже хочу, щоб цей конфлікт закінчився, повернувся Крим, щоб ми розвивалися як нормальна держава. Але в даних реаліях це буде дуже не скоро, адже війна затягується.
Ми бачимо, що військовий конфлікт не вичерпується, ДНР не здає позиції, а всі «мирні плани», переговори, особливі статуси нічого не дають. Можливо, Україна житиме як Ізраїль, де постійно йде війна. Путіну так вигідно - якщо  треба буде зробити якусь маніпуляцію з Україною, використовуватиме бойовиків ДНР, які влаштують обстріли. А наш уряд  знову виконуватиме їхні забаганки.
 
Ернест - Потрібно доводити, що ти патріот саме тоді, коли приходять реальні випробування, а не лише у спокійні часи, коли просто модно бути патріотом. Як громадянин своєї країни, мрію щоб війна закінчилася, Україна стала вільною, щоб ми повернули Крим назад в Україну. 
        
          Інтерв'ю підготувала Ольга Пригорова, журналіст, Київ.

 

Section: